"Розквіт та піднесення Одеського філармонійного оркестру з України під керівництвом американського диригента Хобарта Ерла може вважатися одною з самих неправдоподібних історій у світі класичної музики в останній час. Хто б міг припустити, що цей колись процвітаючий торговельний центр, а зараз збідніла провінція колишнього Радянського Союзу зможе за кілька років створити оркестр з таким самобутнім стилем та багатством звуку? Критики в усьому світі, від Відня до Нью-Йорка чи Москви знають толк у якісному виконанні".

"Їхній звук був майже гіпнотизуючим - з багатою соковитою текстурою - який міг би конкурувати із звучанням будь-яких колективів Берліну чи Відня, а тиха гра привертала увагу, як заворожуючий шепіт".

"Під керівництвом Хобарта Ерла Одеський філармонійний оркестр вперше виступав у Музікферайні… Цьому оркестрові притаманні чудові риси. Струнна група, наприклад, захоплює своєю витонченістю".

"Струнні часто домінують в оркестрах Східної Європи, а духові - часто не є рівноцінні або взагалі покинуті напризволяще. З Одеським ним філармонійним оркестром не так; між групами існує рівність у майстерності, що є задатком видатного оркестру".

"П'ять років молодий американський диригент Хобарт Ерл працює з музикантами, і чутно, що ця постійність себе виправдала. Ті, кому знайома гладка непривабливість багатьох виконань … особливо цінують таку обгрунтовану, вивірену у деталях і доведену до цілістної структури музичну творчість".

"Для більшості американської публіки слово "український" мабуть не викличе яскравого образу, окрім, хіба що великодніх писанок. Одеський філармонійний оркестр змінить цей стереотип, якщо багато з нас його почують. В п'ятницю під час свого американського дебюту в "Оркестр Хол" оркестр показав, що його можна порівняти з найкращими американськими оркестрами. … Ерл тримає Одесу в чудовій формі".

"Це була смілива гра, у якій ожила чарівність музики Штрауса (Ріхарда). Диригент Хобарт Ерл зумів викликати таке ж проникливе і щире виконання другої симфонії Малера "Воскресіння" … Воно назавжди залишиться одним із найкращих виконань твору Малера у Перті".

"Зіграні живо та соковито Одеським філармонійним оркестром під керівництвом головного диригента родом з Венесуели".

"Те, що пропонує Одеський філармонійний оркестр, може поступитися тільки одиницям у світі. Таку точність струнної групи вдається почути нечасто. Тим більш, рідко трапляється, щоб великий оркестр так зберігав врівноваженість звукового забарвлення навіть у найбільш несамовитих моментах".

"Ось уже кілька років Хобарт Ерл успішно виступає з оркестром за кордоном, та представляючи його, як і на цей раз у Бонні, вагомою російською програмою, не забуваючи, однак, і про музику, що не так часто виконується. До істинних раритетів відноситься Друга симфонія Бородіна, в якій Ерл показав себе на всі сто відсотків росіянином і виразив весь біль та глибину слов'янської души".

"Другий новорічний концерт у Київі показав, що Ерл та його оркестр майже досконало спостигли мову віденського вальсу. Музиканти уважно вивчили партитури і не пропустили жодної тонкості, явно не присутньої у нотах. Ерл тонко відтворив елегантні вальсові картини та зумів вищуканою фразировкою створити публіці настрій".

"В качестве импозантного финала прозвучала пятая симфония Чайковского. Эрлу удалось вовлечь всех в круговорот симфонии, которая от начала и до конца была столь эмоционально содержательна, что требовала огромной отдачи. Все группы оркестра показали себя с лучшей стороны и оставили большое впечатление после концерта в Музикферайне".

"Одеський філармонійний оркестр чудово грає під керівництвом свого молодого американського диригента Хобарта Ерла … Репертуар виконаний впевнено та елегантно … Цей запис вас не розчарує".

"…Друга симфонія Брамса виконана на одному подиху з неймовірним запалом и потужністю".

"Одна з головних задач, які ставить перед диригентом 5 симфонія Шостаковича, як і симфонії Малєра, полягає в пов'язані неоднорідного і в маніфестації контекстової надбудови. Ті, які тут роблять ставки на "відповідність виконання", ризикують строрити безперервну скуку. Це не стосується Хобарта Ерла. Те, яке потаємне дно він розкриває у цього, лише на перший погляд, позитивного твора, те, як він вибудовує тематичні лінії розвитку твора, відрізняє його як насправді значного диригента…".

"Те, що відбувалося потім (… після 1991 року…) стало, мабуть, самим успішним досягненням американця на професіональному поприщі в Україні."